Cайт дослідника історії В.Гагiна

 
Cайт дослідника історії В.Гагiна
Жертви атомного пекла. PDF Друк e-mail

Моє життя перевернула стала участь у випробуванні ядерної зброї на Семипалатиському атомному полігоні, в Казахстані, у вересні 1956 року. Доля    занесла туди і мене та багатьох земляків з Сумщини, серед них і буринчан  В.Т. Ковтуненка, П.М. Чумака, М.І. Невечеру, І.С. Солом’яненка. Ми проходили тоді строкову службу в умовах тихої атомної катастрофи, стали учасниками цих випробувань. Після кожного такого вибуху на полігоні проводились військові навчання.
Тодішні політичні лідери СССР дозволили використати солдатів для вивчення захисту військ від дій потужної ядерної зброї: світлового спалаху, вибухової хвилі, радіаційного випромінювання.
Я проходив строкову службу у, як тоді говорили,в престижних повітряно-десантних військах.
13 серпня 1956 року частина відбула у відрядження на Семипалатинський полігон. Про те, куди ми їдемо, ніхто не знав. По прибутті розташувалися на березі річки Іртиш в степах неподалік від китайського кордону. Від місця знаходження полку на полігон їздили машинами щодня кілометрів за 80. працювали протягом місяця не більше 1,5-2 години на добу. Підрозділу, де я служив, було поставлено завдання спорудити командний пункт, куди мали прибувати маршали Георгій Жуков та Митрофан Нєдєлін. У цій місцевості в день – дуже жарко, а вночі – дуже холодно. Там, де розташований полігон, скрізь – неродючий степ. Лише де-не-де жили по 5-6 сімей, в основному, німців, які були раніше відправлені на поселення.
Збудувавши за короткий термін командний пункт, почали готуватися безпосередньо до випробувань і військових навчань з використанням ядерної зброї під керівництвом Георгія Жукова та Митрофана Нєдєліна, який в той час командував артилерією і ракетними військами Радянської Армії. До речі, він загинув у 1960 році при виконанні службових обов’язків на Байканурі.
На полігоні розташована різноманітна військова техніка, побудовані споруди, його територією розгулювали тварини. І після місячної ретельної підготовки до випробувань настав день їх проведення.

Детальніше...
 
«Духовний світ Буринщини від давнини до сьогодення» PDF Друк

Це давній мій задум і багаторічні розвідки з історії культури Буринщини. На сьогодні це єдина робота, що включає в себе важливі проблеми історичної географії і етнографії краю, історію духовної і матеріальної культури, побуту населення тощо.
За браком можливостей я не зміг дослідити достатню кількість документів архівів, які знаходяться поза межами району і нині відкриті для загалу.
Однак вважаю, що це одна з перших книжок на Буринщині з історії духовної і матеріальної культури, що відіграє роль підручника позашкільної освіти і самоосвіти для масового читача.
Назва цієї книги повинна зацікавити всіх жителів сучасної Буринщини. Територіальна роздрібненість цього краю давно відійшла в минуле, але його назва і досі не була розгадана.
Треба пам’ятати, що корені сучасності Буринщини сягають у глибоке минуле, тому в часи реформ, прискорення ритму життя, пошуків його нової якості в суспільстві, як правило, пробуджується масовий інтерес до «вічних питань: «Хто ми? Звідки? Куди йдемо?»». Для сучасного читача Буринщини відповіді на ці питання набувають нині особливої гостроти. Ця книга може допомогти йому.
Історію культури Буринщини треба знати і інтелігенції, котра працює серед широких верств населення, і самим буринчанам, котрі творять цю культуру.
Я прагну показати історичні корені і традиції буринчан, їх органічну належність до українського етнічного і культурного етносу.
В центрі моєї уваги – народ, творець культури.
Моя монографія складається з окремих розділів – нарисів. В нарисах висвітлюються питання прадавності культури краю, його зв'язок з доісторичним періодом, заселення краю, побуту, релігійного життя, культурно-художньої палітри, занепади і розвиток культури села, Буринщина як частина Слобожанщини.
Монографія написана на достовірному фактичному матеріалі, є документальний архівний матеріал. Вона не перенасичена політизацією.
В монографії відображено умови, в яких існувала культура краю в період класової боротьби по мірі просування нашої країни до соціалізму.
Це перша систематично виложена «історія культури Буринщини», яка обіймає хоч і в коротких рисах, але усі сторони духовності буринчан.
В праці використано деякі розвідки молодих українських вчених з новим баченням української нації. Окремі матеріали є моїми особистими розвідками.
Щоб дати уявлення про неймовірну складність відтворення витоків культури Буринщини, мені довелося переглянути багато архівних матеріалів, різних карт, прослідкувати ряд праць з історії України, її культури.

Книга написана в   стилі нового етапу розвитку української не комуністичної історіографії, що настав після утворення незалежноі України.
На жаль, нам поки що мало відомо про особливості історії культури краю давніх часів. Це стосується політичних і науково-організаційних умов її існування, її зв’язку з суспільно-політичною кон’юнктурою, обставин творчості її представників. Заіржавіли за майже століття двері  «спецхранів» откриваючись з великими зусиллями і рипінням, і твори інтелектуалів, які роздумували над проблемами української культури. Знайомство з їх доробком допомагає знайти обірвану нитку української культурно-історичної традиції. Ми мало знаємо про творчі доробки з питань культури краю нашого земляка вченого П.М. Попова.
Ще в 1918 році відомий історик України, росіянка за походженням і мовою О.Я. Єфименко в «В письмах из хутора» писала, що «…Украиноведение есть в данный момент неотложная острая потребность, настоящий духовный голод украинской жизни» .
Популяризація нині української культури, дослідження її – поважне завдання істориків, культурологів, філологів, соціологів, ентузіастів цієї справи.
Становлення політичної свободи в Україні після проголошення незалежної України дало можливість глибше заглянути в історичні корені українського народу. Ми повинні знати і поважати українську культуру.
Ми мало знаємо про археологічне минуле краю, про перебування татаро-монгольских нападників на території Буринщини .
Складність виникала в тому, що всі ці різні матеріали трактовані в різні відрізки часу історії України і тому були різні підходи до українців, як нації, їх культури, духовності, звичаїв, обрядів, свят. В минулому територія району була пошматована на куски, що затрудняло в зборі матеріалів.
Я вдячний всім тим, хто надавав мені допомогу в зборі матеріалів при написанні цієї книги та її видавництва.
Це перш за все: В.О. Охріменко – директору Буринської централізованої бібліотечної системи, Л.Л. Садовій – начальнику управління культури райдержадміністрації, М.М. Кононенку – директору Буринського народного краєзнавчого музею, Лістунову П.І. – директору дитячої школи мистецтв, К.І. Ігнатенко – директору районного будинку культури, А.Д. Заступу – керівнику народної кіностудії «Буринь», Корнійчуку М.А., Борщенку П.Г., Сологубову В.І., Браташ Л.Ф., Житнику І.О., Охріменко Аллі, Мітіну О.В., Однолетку А.С., Миргородській Л.В. та іншим.
В. Гагін

 

[+]
  • Increase font size
  • Decrease font size
  • Default font size
  • default color
  • blue color
  • green color
шаблоны joomla, компоненты, модули, плагины